Zobrazit v EDS

Інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах війни: виклики та необхідність

Uloženo v:
Podrobná bibliografie
Název: Інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах війни: виклики та необхідність
Autoři: N. V. Dobrenka, Y. V. Demyanchuk, V. V. Sydorenko
Zdroj: Аналітично-порівняльне правознавство, Vol 1, Iss 4 (2025)
Informace o vydavateli: Uzhhorod National University, 2025.
Rok vydání: 2025
Sbírka: LCC:Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence
Témata: інфраструктурна доступність, маломобільні групи, війна в Україні, укриття, інвалідність, безбар’єрність, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720
Popis: У статті досліджується одна з найбільш актуальних і водночас складних проблем сучасного українського суспільства – інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах повномасштабної війни, що триває в Україні з 2022 року. Автор звертає особливу увагу на критичні труднощі, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю, особи похилого віку, люди з тимчасовими порушеннями мобільності, а також внутрішньо переміщені особи, які через бойові дії вимушені змінювати місце проживання. У матеріалі наголошується на тому, що обмеження фізичного середовища – відсутність пандусів, ліфтів, адаптованих укриттів і транспорту – перетворюються у воєнний час із соціальної незручності на реальну загрозу життю та здоров’ю. У роботі проаналізовано фактичний стан доступності ключових об’єктів інфраструктури, зокрема: захисних споруд (укриттів), евакуаційних маршрутів, громадського транспорту, лікувальних установ, тимчасових пунктів розміщення переселенців, адміністративних будівель. Автор виявляє головні причини інфраструктурної недоступності: застарілі архітектурні рішення, порушення вимог державних будівельних норм, відсутність практики застосування принципів універсального дизайну, низький рівень відповідальності з боку органів влади, а також недостатній рівень участі громадськості у прийнятті рішень. Окремо у статті охарактеризовано позитивний досвід органів місцевого самоврядування, громадських організацій, благодійних фондів та міжнародних партнерів, які в умовах війни реалізовують проєкти, спрямовані на покращення інклюзивності середовища – зокрема мобільні укриття з пандусами, інклюзивні евакуаційні поїзди, інформаційні кампанії про безбар’єрність. Проаналізовано, наскільки такі ініціативи є ефективними, сталішими в умовах війни та чи здатні вони масштабуватися в інші регіони. Автор підкреслює, що забезпечення інфраструктурної доступності в умовах війни – це не лише прояв турботи про вразливі категорії населення, а й один із факторів гуманітарної безпеки, стабільності громад і здатності держави виконувати базові функції. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо включення принципів універсального дизайну у процеси відновлення, реконструкції та стратегічного планування українських міст. Також обґрунтовано необхідність переходу від декларативної політики до реальних дій, спрямованих на створення безбар’єрного простору для всіх громадян.
Druh dokumentu: article
Popis souboru: electronic resource
Jazyk: English
Ukrainian
ISSN: 2788-6018
Relation: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/337669; https://doaj.org/toc/2788-6018
DOI: 10.24144/2788-6018.2025.04.1.29
Přístupová URL adresa: https://doaj.org/article/985f0a51aaf44d5bbcec7fa3d2c4d3d8
Přístupové číslo: edsdoj.985f0a51aaf44d5bbcec7fa3d2c4d3d8
Databáze: Directory of Open Access Journals
Popis
Abstrakt:У статті досліджується одна з найбільш актуальних і водночас складних проблем сучасного українського суспільства – інфраструктурна доступність для маломобільних груп населення в умовах повномасштабної війни, що триває в Україні з 2022 року. Автор звертає особливу увагу на критичні труднощі, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю, особи похилого віку, люди з тимчасовими порушеннями мобільності, а також внутрішньо переміщені особи, які через бойові дії вимушені змінювати місце проживання. У матеріалі наголошується на тому, що обмеження фізичного середовища – відсутність пандусів, ліфтів, адаптованих укриттів і транспорту – перетворюються у воєнний час із соціальної незручності на реальну загрозу життю та здоров’ю. У роботі проаналізовано фактичний стан доступності ключових об’єктів інфраструктури, зокрема: захисних споруд (укриттів), евакуаційних маршрутів, громадського транспорту, лікувальних установ, тимчасових пунктів розміщення переселенців, адміністративних будівель. Автор виявляє головні причини інфраструктурної недоступності: застарілі архітектурні рішення, порушення вимог державних будівельних норм, відсутність практики застосування принципів універсального дизайну, низький рівень відповідальності з боку органів влади, а також недостатній рівень участі громадськості у прийнятті рішень. Окремо у статті охарактеризовано позитивний досвід органів місцевого самоврядування, громадських організацій, благодійних фондів та міжнародних партнерів, які в умовах війни реалізовують проєкти, спрямовані на покращення інклюзивності середовища – зокрема мобільні укриття з пандусами, інклюзивні евакуаційні поїзди, інформаційні кампанії про безбар’єрність. Проаналізовано, наскільки такі ініціативи є ефективними, сталішими в умовах війни та чи здатні вони масштабуватися в інші регіони. Автор підкреслює, що забезпечення інфраструктурної доступності в умовах війни – це не лише прояв турботи про вразливі категорії населення, а й один із факторів гуманітарної безпеки, стабільності громад і здатності держави виконувати базові функції. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо включення принципів універсального дизайну у процеси відновлення, реконструкції та стратегічного планування українських міст. Також обґрунтовано необхідність переходу від декларативної політики до реальних дій, спрямованих на створення безбар’єрного простору для всіх громадян.
ISSN:27886018
DOI:10.24144/2788-6018.2025.04.1.29