Особливості формування психологічної стійкості у працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану
Gespeichert in:
| Titel: | Особливості формування психологічної стійкості у працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану |
|---|---|
| Autoren: | B. O. Chuprynskyi, V. S. Grachuk, N. V. Karpinska |
| Quelle: | Аналітично-порівняльне правознавство, Vol 3, Iss 5 (2025) |
| Verlagsinformationen: | Uzhhorod National University, 2025. |
| Publikationsjahr: | 2025 |
| Bestand: | LCC:Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence |
| Schlagwörter: | психологічна стійкість, правоохоронці, воєнний стан, резилієнтність, стресостійкість, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720 |
| Beschreibung: | Стаття присвячена аналізу особливостей формування психологічної стійкості у працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану. Мета статті – здійснити комплексний аналіз психологічної стійкості працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану, охоплюючи її теоретичні основи, практичні механізми формування та систему післякризового супроводу. В процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, системний підхід, моделювання. Результати дослідження показують, що психологічна стійкість правоохоронців у контексті воєнного стану формується як динамічний конструкт, що поєднує нейрофізіологічні, когнітивні та соціокультурні чинники. У роботі доведено, що полівагальна теорія дозволяє зрозуміти еволюційно зумовлені моделі реагування, а сучасні когнітивні парадигми акцентують на важливості саморегуляції як ключової передумови ефективного подолання стресу. Зроблено висновок, що резилієнтність не є сталою рисою особистості, а розвивається шляхом взаємодії біологічних потенціалів з індивідуально сформованими ціннісними орієнтирами й копінг-стратегіями, які спільно визначають межі зони психологічної стабільності працівника. У практичному вимірі дослідження показано, що підвищення психологічної стійкості досягається через систематичні тренування, які відтворюють бойові ситуації, у поєднанні з техніками швидкої саморегуляції. Доведено, що завдяки розвитку нейром’язової пам’яті, зниженню латентності ухвалення рішень та підтриманню злагодженої командної взаємодії зменшується ризик професійних помилок. Визначено, що багаторівнева система психологічного моніторингу (скринінги, дебрифінги) сприяє створенню сталої культури психологічної безпеки в правоохоронних структурах. Практичне значення дослідження полягає у розробці ефективної інтегрованої моделі підвищення психологічної стійкості правоохоронців для забезпечення їхньої готовності діяти в умовах воєнних і кризових ситуацій. |
| Publikationsart: | article |
| Dateibeschreibung: | electronic resource |
| Sprache: | English Ukrainian |
| ISSN: | 2788-6018 |
| Relation: | http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/342764; https://doaj.org/toc/2788-6018 |
| DOI: | 10.24144/2788-6018.2025.05.3.21 |
| Zugangs-URL: | https://doaj.org/article/7aae1424e7ab43a3b8d813e19d9dd9fa |
| Dokumentencode: | edsdoj.7aae1424e7ab43a3b8d813e19d9dd9fa |
| Datenbank: | Directory of Open Access Journals |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstract: | Стаття присвячена аналізу особливостей формування психологічної стійкості у працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану. Мета статті – здійснити комплексний аналіз психологічної стійкості працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану, охоплюючи її теоретичні основи, практичні механізми формування та систему післякризового супроводу. В процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, системний підхід, моделювання. Результати дослідження показують, що психологічна стійкість правоохоронців у контексті воєнного стану формується як динамічний конструкт, що поєднує нейрофізіологічні, когнітивні та соціокультурні чинники. У роботі доведено, що полівагальна теорія дозволяє зрозуміти еволюційно зумовлені моделі реагування, а сучасні когнітивні парадигми акцентують на важливості саморегуляції як ключової передумови ефективного подолання стресу. Зроблено висновок, що резилієнтність не є сталою рисою особистості, а розвивається шляхом взаємодії біологічних потенціалів з індивідуально сформованими ціннісними орієнтирами й копінг-стратегіями, які спільно визначають межі зони психологічної стабільності працівника. У практичному вимірі дослідження показано, що підвищення психологічної стійкості досягається через систематичні тренування, які відтворюють бойові ситуації, у поєднанні з техніками швидкої саморегуляції. Доведено, що завдяки розвитку нейром’язової пам’яті, зниженню латентності ухвалення рішень та підтриманню злагодженої командної взаємодії зменшується ризик професійних помилок. Визначено, що багаторівнева система психологічного моніторингу (скринінги, дебрифінги) сприяє створенню сталої культури психологічної безпеки в правоохоронних структурах. Практичне значення дослідження полягає у розробці ефективної інтегрованої моделі підвищення психологічної стійкості правоохоронців для забезпечення їхньої готовності діяти в умовах воєнних і кризових ситуацій. |
|---|---|
| ISSN: | 27886018 |
| DOI: | 10.24144/2788-6018.2025.05.3.21 |