Constitutional consolidation of the principle of interaction between branches of power: the experience of Ukraine and foreign countries
Gespeichert in:
| Titel: | Constitutional consolidation of the principle of interaction between branches of power: the experience of Ukraine and foreign countries |
|---|---|
| Quelle: | Uzhhorod National University Herald. Series: Law; Vol. 1 No. 90 (2025): Uzhhorod National University Herald. Series: Law; 314-320 Научный вестник Ужгородского национального университета. Серия: Право; Том 1 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 314-320 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; Том 1 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 314-320 |
| Verlagsinformationen: | Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025. |
| Publikationsjahr: | 2025 |
| Schlagwörter: | legislative power, законодавча влада, separation of powers, конституціоналізм, system of checks and balances, конституційний суд, constitution, executive power, constitutional court, constitutionalism, конституція, система стримувань і противаг, судова влада, поділ влади, judiciary, виконавча влада |
| Beschreibung: | The article explains the constitutional consolidation of the principle of interaction between branches of power based on the experience of Ukraine and foreign countries. The principle of separation of powers is traditional for constitutional law. Sometimes it may be a matter of separation of functions (Monaco), separation of branches of power (Kosovo). Often we will not find special norms that would fix the principle of separation of powers, but at the same time the status and logic of the traditional three branches of power: legislative, executive and judicial are present (USA, Canada, Italy, Spain, etc.). A number of countries simply fix the principle of separation of powers (Mexico, Macedonia). In general, it happens that the branches are simply listed without special emphasis on the principle of separation of powers (Turkey). In foreign countries, the principle of interaction (cooperation) between branches of power is directly fixed only in Moldova and Croatia. In all other countries we can see more indirect hints of such interaction, indicating balance, interdependence, equilibrium (Serbia, Montenegro, Estonia, Poland, Portugal). The interaction of branches of power can be carried out within the framework of a system of checks and balances. At the same time, in addition to interaction, there is an opposite concept of state-legal conflicts or constitutional conflicts, which is not something unusual for the functioning of public power and it is necessary to have certain optimal mechanisms for their resolution, and cooperation as such (if it is also carried out in an extra-constitutional manner or contradicts the general political logic of the legitimacy of institutions) cannot help here. In the context of Ukraine, we have the practice of the Constitutional Court of Ukraine, in which it refers to the need for interaction between the branches of government (CCU decision No. 17-rp/2004 of November 18, 2004 and decision No. 4-rp/2008 of April 1, 2008). At the same time, the Constitutional Court of Ukraine emphasizes the need for the exercise of powers by government bodies precisely within the framework of the Constitution and laws (Article 6, Part 2, Article 19 of the Constitution of Ukraine). That is why interaction in an extra-constitutional and illegal manner, at a minimum, is not a subject of constitutional law, and at a maximum, may even be qualified in some cases as an offense. There are also proposals to directly enshrine the principle of interaction between the branches of government in the Constitution of Ukraine, but due to the existence of the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine on this issue and the insignificant foreign experience of such an enshrinement, we do not think this idea is worth mandatory implementation. У статті з’ясовано конституційне закріплення принципу взаємодії гілок влади на досвіді України і зарубіжних країн. Традиційним для конституційного права є принцип поділу влади (за певними варіаціями – «розподілу влад»). Іноді може йтися про поділ функцій (Монако), поділ гілок влади (Косово). Часто спеціальних норм, що би фіксували принцип поділу влади ми не знайдемо, водночас статус і логіка традиційних трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової присутня (США, Канада, Італія, Іспанія тощо). Ряд країн просто фіксують принцип поділу влади (Мексика, Македонія). Загалом, буває так, що гілки просто перераховуються без особливого наголосу на принципі поділу влади (Туреччина). В зарубіжних країнах принцип взаємодії (співробітництва) гілок влади в прямій формі закріплений лише в Молдові і Хорватії. В усіх інших країнах ми можемо побачити більш опосередковані натяки на таку взаємодію, вказуючи на баланс, взаємозалежність, рівновагу (Сербія, Чорногорія, Естонія, Польща, Португалія). Взаємодія гілок влади може здійснюватися в рамках системи стримувань і противаг. Водночас окрім взаємодії існує протилежний концепт державо-правових конфліктів або конституційних конфліктів, який не є чимось невластивим для функціонування публічної влади і потрібно мати певні оптимальні механізми їх вирішення, і співробітництво як таке (якщо воно ще й здійснюється у позаконституційний спосіб або суперечить загальній політичні логіці легітимності інститутів) тут не може зарадити. В контексті України ми маємо практику КСУ, в якій він посилається на необхідність взаємодії гілок влади (рішення КСУ від 18 листопада 2004 р. № 17-рп/2004 і рішення № 4-рп/2008 від 1 квітня 2008 р.). Водночас КСУ наголошує на необхідності здійснення повноважень органами влади саме в рамках Конституції і законів (ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України). Саме тому взаємодія у позаконституційний і незаконний спосіб, як мінімум, не є предметом конституційного права, а як максимум, може навіть кваліфікуватися в деяких випадках як правопорушення. Існують також пропозиції прямо закріпити принцип взаємодії гілок влади в Конституції України, але в силу наявності юридичних позицій КСУ із цього приводу і незначного зарубіжного досвіду такого закріплення нам не видається ця ідея варто обов’язкового втілення. |
| Publikationsart: | Article |
| Dateibeschreibung: | application/pdf |
| Sprache: | Ukrainian |
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |
| Zugangs-URL: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/340507 |
| Rights: | CC BY NC ND |
| Dokumentencode: | edsair.scientific.p..c21cc1d0292ba2c1c27bcefbfdccab6e |
| Datenbank: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstract: | The article explains the constitutional consolidation of the principle of interaction between branches of power based on the experience of Ukraine and foreign countries. The principle of separation of powers is traditional for constitutional law. Sometimes it may be a matter of separation of functions (Monaco), separation of branches of power (Kosovo). Often we will not find special norms that would fix the principle of separation of powers, but at the same time the status and logic of the traditional three branches of power: legislative, executive and judicial are present (USA, Canada, Italy, Spain, etc.). A number of countries simply fix the principle of separation of powers (Mexico, Macedonia). In general, it happens that the branches are simply listed without special emphasis on the principle of separation of powers (Turkey). In foreign countries, the principle of interaction (cooperation) between branches of power is directly fixed only in Moldova and Croatia. In all other countries we can see more indirect hints of such interaction, indicating balance, interdependence, equilibrium (Serbia, Montenegro, Estonia, Poland, Portugal). The interaction of branches of power can be carried out within the framework of a system of checks and balances. At the same time, in addition to interaction, there is an opposite concept of state-legal conflicts or constitutional conflicts, which is not something unusual for the functioning of public power and it is necessary to have certain optimal mechanisms for their resolution, and cooperation as such (if it is also carried out in an extra-constitutional manner or contradicts the general political logic of the legitimacy of institutions) cannot help here. In the context of Ukraine, we have the practice of the Constitutional Court of Ukraine, in which it refers to the need for interaction between the branches of government (CCU decision No. 17-rp/2004 of November 18, 2004 and decision No. 4-rp/2008 of April 1, 2008). At the same time, the Constitutional Court of Ukraine emphasizes the need for the exercise of powers by government bodies precisely within the framework of the Constitution and laws (Article 6, Part 2, Article 19 of the Constitution of Ukraine). That is why interaction in an extra-constitutional and illegal manner, at a minimum, is not a subject of constitutional law, and at a maximum, may even be qualified in some cases as an offense. There are also proposals to directly enshrine the principle of interaction between the branches of government in the Constitution of Ukraine, but due to the existence of the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine on this issue and the insignificant foreign experience of such an enshrinement, we do not think this idea is worth mandatory implementation.<br />У статті з’ясовано конституційне закріплення принципу взаємодії гілок влади на досвіді України і зарубіжних країн. Традиційним для конституційного права є принцип поділу влади (за певними варіаціями – «розподілу влад»). Іноді може йтися про поділ функцій (Монако), поділ гілок влади (Косово). Часто спеціальних норм, що би фіксували принцип поділу влади ми не знайдемо, водночас статус і логіка традиційних трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової присутня (США, Канада, Італія, Іспанія тощо). Ряд країн просто фіксують принцип поділу влади (Мексика, Македонія). Загалом, буває так, що гілки просто перераховуються без особливого наголосу на принципі поділу влади (Туреччина). В зарубіжних країнах принцип взаємодії (співробітництва) гілок влади в прямій формі закріплений лише в Молдові і Хорватії. В усіх інших країнах ми можемо побачити більш опосередковані натяки на таку взаємодію, вказуючи на баланс, взаємозалежність, рівновагу (Сербія, Чорногорія, Естонія, Польща, Португалія). Взаємодія гілок влади може здійснюватися в рамках системи стримувань і противаг. Водночас окрім взаємодії існує протилежний концепт державо-правових конфліктів або конституційних конфліктів, який не є чимось невластивим для функціонування публічної влади і потрібно мати певні оптимальні механізми їх вирішення, і співробітництво як таке (якщо воно ще й здійснюється у позаконституційний спосіб або суперечить загальній політичні логіці легітимності інститутів) тут не може зарадити. В контексті України ми маємо практику КСУ, в якій він посилається на необхідність взаємодії гілок влади (рішення КСУ від 18 листопада 2004 р. № 17-рп/2004 і рішення № 4-рп/2008 від 1 квітня 2008 р.). Водночас КСУ наголошує на необхідності здійснення повноважень органами влади саме в рамках Конституції і законів (ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України). Саме тому взаємодія у позаконституційний і незаконний спосіб, як мінімум, не є предметом конституційного права, а як максимум, може навіть кваліфікуватися в деяких випадках як правопорушення. Існують також пропозиції прямо закріпити принцип взаємодії гілок влади в Конституції України, але в силу наявності юридичних позицій КСУ із цього приводу і незначного зарубіжного досвіду такого закріплення нам не видається ця ідея варто обов’язкового втілення. |
|---|---|
| ISSN: | 23073322 26646153 |