View in EDS

Director’s Techniques of Recreating Circus Culture on the Screen and in the Arena

Saved in:
Bibliographic Details
Title: Director’s Techniques of Recreating Circus Culture on the Screen and in the Arena
Source: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Аудіовізуальне мистецтво і виробництво; Том 6 № 1 (2023); 47-63
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Audiovisual Art and Production; Vol. 6 No. 1 (2023); 47-63
Вестник Киевского национального университета культуры и искусств. Серия: Аудиовизуальное искусство и производство; Том 6 № 1 (2023); 47-63
Publisher Information: Kyiv National University of Culture and Arts, 2023.
Publication Year: 2023
Subject Terms: культура, арена, circus creativity, directing, arena, цирк, аудіовізуальне мистецтво, audiovisual art, culture, режисура, режисерські прийоми, циркова творчість, circus, directing techniques
Description: The purpose of the research is to expand scientific ideas about the significance of the culture of circus and film directing in the system of humanitarian knowledge. Research methodology. The researcher applied an interdisciplinary approach based on the use of the following general scientific methods: induction, deduction, identification, complex art analysis, and synthesis to define the culture of directing as a universal variety of artistic-aesthetic and creative-production activity. These methods made it possible to work out the factual basis of the reproduction of circus productions on the screen and in the arena. The methods of systematization and generalization were used to argue for the originality of circus directing in the context of audiovisual art. The typological approach was applied to examine common artistic principles in the creative search for circus and cinema art directors. The scientific novelty of the research lies in defining the culture of the directing profession as a universal type of artistic activity; identifying and an in-depth analysis of the factors influencing the artistic and aesthetic potential of adapting a circus performance on the screen; revealing specific canons for building film and television films based on circus creativity; clarifying the mutual influence of circus and screen arts in the development of directing culture; expanding scientific knowledge about the place and role of screen and circus directing in the system of humanitarian expertise at the present stage of social development; defining directing as a universal multi-vector type of artistic and aesthetic, creative and production, moral and ethical, educational activity. Conclusions. The researcher substantiates that the creativity of film and television directors develops and expands knowledge about circus art, and gives impetus to the development of creativity of directors and circus performers in the screen space. The materials of the scientific article enrich the arsenal of knowledge regarding the specifics of the production and distribution of circus performances by means of screen arts in society and can be applied in educational courses, the creation of educational and methodological literature on the history and practice of the circus, the theory and history of cinema and television, directing, producing.
Мета дослідження – розширити наукові уявлення про значущість культури циркової та екранної режисури в системі гуманітарного знання. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, базований на використанні таких загальнонаукових методів, як індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез – для визначення культури режисури як універсального різновиду художньо-естетичної та творчо-виробничої діяльності. Ці методи дали змогу опрацювати фактологічну базу відтворення циркових постановок на екрані та арені. Методи систематизації та узагальнення були використані для аргументації оригінальності циркової режисури в контексті аудіовізуального мистецтва. Типологічний метод було вжито для розгляду спільних художніх принципів у творчих пошуках режисерів циркового та екранного мистецтва. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні культури режисерської професії як універсального різновиду мистецької діяльності; виокремленні та глибокому аналізі чинників, що впливають на художньо-естетичний потенціал адаптації циркової вистави на екрані; виявленні специфічних канонів побудови кіно- і телевізійних стрічок, базованих на цирковій творчості; в уточненні взаємовпливу циркового й екранного мистецтв у розвитку культури режисури; розширенні наукових знань про місце та роль екранної й циркової режисури в системі гуманітарного знання на сучасному етапі суспільного розвитку; визначенні режисури як універсального багатовекторного різновиду художньо-естетичної, творчо-виробничої, морально-етичної, виховної діяльності. Висновки. Обґрунтовано, що творчість кіно- і телевізійних режисерів розвиває й розширює знання про циркове мистецтво, дає поштовх для розвитку творчості режисерів та виконавців цирку в екранному просторі. Матеріали наукової статті збагачують арсенал знань щодо специфіки виробництва та поширення циркових вистав засобами екранних мистецтв в соціумі й можуть бути застосовані в навчальних курсах, під час створення навчально-методичної літератури з історії та практики цирку, теорії та історії кіномистецтва і телебачення, режисури, продюсування.
Document Type: Article
File Description: application/pdf
Language: English
ISSN: 2617-2674
2617-4049
Access URL: http://audiovisual-art.knukim.edu.ua/article/view/279234
Rights: CC BY
Accession Number: edsair.scientific.p..9e8bac632ec78bf2c5b0cb3c03bc1cb7
Database: OpenAIRE
Description
Abstract:The purpose of the research is to expand scientific ideas about the significance of the culture of circus and film directing in the system of humanitarian knowledge. Research methodology. The researcher applied an interdisciplinary approach based on the use of the following general scientific methods: induction, deduction, identification, complex art analysis, and synthesis to define the culture of directing as a universal variety of artistic-aesthetic and creative-production activity. These methods made it possible to work out the factual basis of the reproduction of circus productions on the screen and in the arena. The methods of systematization and generalization were used to argue for the originality of circus directing in the context of audiovisual art. The typological approach was applied to examine common artistic principles in the creative search for circus and cinema art directors. The scientific novelty of the research lies in defining the culture of the directing profession as a universal type of artistic activity; identifying and an in-depth analysis of the factors influencing the artistic and aesthetic potential of adapting a circus performance on the screen; revealing specific canons for building film and television films based on circus creativity; clarifying the mutual influence of circus and screen arts in the development of directing culture; expanding scientific knowledge about the place and role of screen and circus directing in the system of humanitarian expertise at the present stage of social development; defining directing as a universal multi-vector type of artistic and aesthetic, creative and production, moral and ethical, educational activity. Conclusions. The researcher substantiates that the creativity of film and television directors develops and expands knowledge about circus art, and gives impetus to the development of creativity of directors and circus performers in the screen space. The materials of the scientific article enrich the arsenal of knowledge regarding the specifics of the production and distribution of circus performances by means of screen arts in society and can be applied in educational courses, the creation of educational and methodological literature on the history and practice of the circus, the theory and history of cinema and television, directing, producing.<br />Мета дослідження – розширити наукові уявлення про значущість культури циркової та екранної режисури в системі гуманітарного знання. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, базований на використанні таких загальнонаукових методів, як індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез – для визначення культури режисури як універсального різновиду художньо-естетичної та творчо-виробничої діяльності. Ці методи дали змогу опрацювати фактологічну базу відтворення циркових постановок на екрані та арені. Методи систематизації та узагальнення були використані для аргументації оригінальності циркової режисури в контексті аудіовізуального мистецтва. Типологічний метод було вжито для розгляду спільних художніх принципів у творчих пошуках режисерів циркового та екранного мистецтва. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні культури режисерської професії як універсального різновиду мистецької діяльності; виокремленні та глибокому аналізі чинників, що впливають на художньо-естетичний потенціал адаптації циркової вистави на екрані; виявленні специфічних канонів побудови кіно- і телевізійних стрічок, базованих на цирковій творчості; в уточненні взаємовпливу циркового й екранного мистецтв у розвитку культури режисури; розширенні наукових знань про місце та роль екранної й циркової режисури в системі гуманітарного знання на сучасному етапі суспільного розвитку; визначенні режисури як універсального багатовекторного різновиду художньо-естетичної, творчо-виробничої, морально-етичної, виховної діяльності. Висновки. Обґрунтовано, що творчість кіно- і телевізійних режисерів розвиває й розширює знання про циркове мистецтво, дає поштовх для розвитку творчості режисерів та виконавців цирку в екранному просторі. Матеріали наукової статті збагачують арсенал знань щодо специфіки виробництва та поширення циркових вистав засобами екранних мистецтв в соціумі й можуть бути застосовані в навчальних курсах, під час створення навчально-методичної літератури з історії та практики цирку, теорії та історії кіномистецтва і телебачення, режисури, продюсування.
ISSN:26172674
26174049