ТОТАЛІТАРНЕ НАСИЛЬСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ГЕНОЦИДУ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД І ВІЙНА В УКРАЇНІ
Uložené v:
| Názov: | ТОТАЛІТАРНЕ НАСИЛЬСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ГЕНОЦИДУ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД І ВІЙНА В УКРАЇНІ |
|---|---|
| Autori: | Varypaiev, Olexii, Minosian, Andrii |
| Informácie o vydavateľovi: | Zenodo, 2025. |
| Rok vydania: | 2025 |
| Predmety: | totalitarianism, violence, genocide, war in Ukraine, identity, philosophy of violence, neo-totalitarianism, тоталітаризм, насильство, геноцид, війна в Україні, ідентичність, філософія насильства, неототалітаризм |
| Popis: | This article examines totalitarian violence as both a historical legacy and a modern instrument of genocide. It demonstrates that under neo-totalitarian regimes, violence functions not only as a means of repression but also as a structure of thought, a language of power, and a mechanism of social construction. Particular attention is given to Russia’s war against Ukraine, which is interpreted as genocidal aggression targeting national identity, culture, and historical memory. The analysis is based on an interdisciplinary approach combining philosophical, legal, cultural, and ontological perspectives. The article emphasizes the importance of intellectual resistance as a form of humanistic responsibility in the context of a global security crisis. У статті проаналізовано тоталітарне насильство як історичний і сучасний інструмент геноциду. Показано, що в умовах неототалітаризму насильство постає не лише як засіб репресій, а як структура мислення, мова влади та механізм конструювання соціальної реальності. Особливу увагу приділено війні Росії проти України, що інтерпретується як геноцидна агресія, спрямована на знищення національної ідентичності, культури та історичної пам’яті. Аналіз ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософські, правові, культурологічні та онтологічні аспекти осмислення насильства. Обґрунтовано необхідність інтелектуального опору як форми гуманістичної відповідальності в умовах глобальної кризи безпеки. |
| Druh dokumentu: | Article |
| DOI: | 10.5281/zenodo.16645156 |
| DOI: | 10.5281/zenodo.16645155 |
| Rights: | CC BY |
| Prístupové číslo: | edsair.doi.dedup.....2f09fc4b36882b444008b8a6e3f477bb |
| Databáza: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstrakt: | This article examines totalitarian violence as both a historical legacy and a modern instrument of genocide. It demonstrates that under neo-totalitarian regimes, violence functions not only as a means of repression but also as a structure of thought, a language of power, and a mechanism of social construction. Particular attention is given to Russia’s war against Ukraine, which is interpreted as genocidal aggression targeting national identity, culture, and historical memory. The analysis is based on an interdisciplinary approach combining philosophical, legal, cultural, and ontological perspectives. The article emphasizes the importance of intellectual resistance as a form of humanistic responsibility in the context of a global security crisis.<br />У статті проаналізовано тоталітарне насильство як історичний і сучасний інструмент геноциду. Показано, що в умовах неототалітаризму насильство постає не лише як засіб репресій, а як структура мислення, мова влади та механізм конструювання соціальної реальності. Особливу увагу приділено війні Росії проти України, що інтерпретується як геноцидна агресія, спрямована на знищення національної ідентичності, культури та історичної пам’яті. Аналіз ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософські, правові, культурологічні та онтологічні аспекти осмислення насильства. Обґрунтовано необхідність інтелектуального опору як форми гуманістичної відповідальності в умовах глобальної кризи безпеки. |
|---|---|
| DOI: | 10.5281/zenodo.16645156 |