In EDS ansehen

ОЦІНКА ЗМІН ПОКАЗНИКА ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ІІ-ІІІ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ У ДИНАМІЦІ ЛІКУВАНННЯ

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Titel: ОЦІНКА ЗМІН ПОКАЗНИКА ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ІІ-ІІІ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ У ДИНАМІЦІ ЛІКУВАНННЯ
Verlagsinformationen: colloquium-journal, 2025.
Publikationsjahr: 2025
Schlagwörter: хронічний катаральний гінгівіт, оксидативний стрес, ротова рідина, лікувально-профілактичний комплекс, біохімічний аналіз
Beschreibung: Оксидативний стрес розглядають як один із провідних патогенетичних чинників прогресування хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), а рівень малонового діальдегіду (МДА) у ротовій рідині є показником інтенсивності перекисного окислення ліпідів. Зниження оксидативного стресу може покращити перебіг ХГП та довгострокові результати лікування. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК), що застосовувався двічі на рік, на динаміку показника оксидативного стресу – рівня МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП ІІ–ІІІ ступеня тяжкості. Матеріали та методи. Обстежено 28 пацієнтів віком 35–60 років з ХГП ІІ–ІІІ ступеня, яких розподілено на основну (n = 17) та групу порівняння (n = 11). Усім хворим проводили базову пародонтологічну терапію; в основній групі додатково призначали ЛПК. Рівень МДА визначали у ротовій рідині до лікування, через 1 місяць, 6 місяців та 1 рік. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою STATISTICA 6.1 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали статистично значущим). Результати дослідження. На вихідному етапі рівень МДА перевищував референтні значення у 2,7 разу в групі порівняння та у 3,2 разу в основній групі. Через 1 місяць лікування показник знизився на 48,2 % у пацієнтів основної групи і лише на 22,0 % у групі порівняння. Після 6 місяців у хворих, які отримували ЛПК, концентрація МДА практично досягла норми, тоді як у групі порівняння зберігалася достовірно підвищеною. Через 1 рік рівень МДА в основній групі залишався удвічі нижчим за вихідний, а в групі порівняння повернувся до початкового значення. Висновки. Двократне щорічне застосування запропонованого ЛПК у комплексному лікуванні ХГП ІІ–ІІІ ступеня забезпечує суттєве та стійке зменшення оксидативного стресу в ротовій рідині, що проявляється нормалізацією рівня МДА вже через 6 місяців і збереженням ефекту протягом року. Базова терапія без ЛПК не здатна підтримувати тривалу антиоксидантну рівновагу.
Publikationsart: Article
DOI: 10.5281/zenodo.16933343
Rights: CC BY
Dokumentencode: edsair.doi...........e6fd9d79e5cd62d60fbc4b54393606cc
Datenbank: OpenAIRE
Beschreibung
Abstract:Оксидативний стрес розглядають як один із провідних патогенетичних чинників прогресування хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), а рівень малонового діальдегіду (МДА) у ротовій рідині є показником інтенсивності перекисного окислення ліпідів. Зниження оксидативного стресу може покращити перебіг ХГП та довгострокові результати лікування. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК), що застосовувався двічі на рік, на динаміку показника оксидативного стресу – рівня МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП ІІ–ІІІ ступеня тяжкості. Матеріали та методи. Обстежено 28 пацієнтів віком 35–60 років з ХГП ІІ–ІІІ ступеня, яких розподілено на основну (n = 17) та групу порівняння (n = 11). Усім хворим проводили базову пародонтологічну терапію; в основній групі додатково призначали ЛПК. Рівень МДА визначали у ротовій рідині до лікування, через 1 місяць, 6 місяців та 1 рік. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою STATISTICA 6.1 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали статистично значущим). Результати дослідження. На вихідному етапі рівень МДА перевищував референтні значення у 2,7 разу в групі порівняння та у 3,2 разу в основній групі. Через 1 місяць лікування показник знизився на 48,2 % у пацієнтів основної групи і лише на 22,0 % у групі порівняння. Після 6 місяців у хворих, які отримували ЛПК, концентрація МДА практично досягла норми, тоді як у групі порівняння зберігалася достовірно підвищеною. Через 1 рік рівень МДА в основній групі залишався удвічі нижчим за вихідний, а в групі порівняння повернувся до початкового значення. Висновки. Двократне щорічне застосування запропонованого ЛПК у комплексному лікуванні ХГП ІІ–ІІІ ступеня забезпечує суттєве та стійке зменшення оксидативного стресу в ротовій рідині, що проявляється нормалізацією рівня МДА вже через 6 місяців і збереженням ефекту протягом року. Базова терапія без ЛПК не здатна підтримувати тривалу антиоксидантну рівновагу.
DOI:10.5281/zenodo.16933343