In EDS ansehen

Міністерство національної єдності України в контексті інституційного ризику: правовий аналіз положення та оцінка організаційної моделі

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Titel: Міністерство національної єдності України в контексті інституційного ризику: правовий аналіз положення та оцінка організаційної моделі
Verlagsinformationen: Zenodo, 2025.
Publikationsjahr: 2025
Schlagwörter: Ministry of national unity of Ukraine, public administration, ministerial regulation, institutional risk, legal certainty, organizational structure, functional delineation, central executive authority, administrative capacity, institutional prevention, coordination, interagency cooperation, Міністерство національної єдності України, публічне управління, положення про міністерство, інституційний ризик, юридична визначеність, організаційна структура, функціональне розмежування, центральний орган виконавчої влади, адміністративна спроможність, інституційна превенція, координація, міжвідомча взаємодія
Beschreibung: Постановка проблеми. Створення у 2025 році Міністерства національної єдності України викликало суспільну та експертну дискусію щодо його функціональної доцільності, юридичної визначеності та інституційної спроможності. Наявні суперечності в правовому регулюванні та організаційній побудові міністерства вказують на прояви інституційного ризику – ситуації, коли новостворений орган державної влади неспроможний реалізувати свої завдання у задекларованих напрямах. Незважаючи на актуальність завдань, покладених на цей центральний орган виконавчої влади, виникає низка питань щодо правової визначеності, обґрунтованості його функцій, відсутності чіткої координації з іншими органами, а також реалістичності організаційної моделі. Метою статті є виявлення нормативних, структурних та управлінських вад, що становлять інституційні ризики для функціонування Міністерства національної єдності України, та формулювання пропозицій щодо підвищення ефективності державного інституційного проєктування. Методи їх вирішення: формально-юридичний – для аналізу нормативного змісту Положення та його узгодженості з Конституцією України та законами; системно-структурний – для виявлення взаємозв’язків між функціями міністерства та його структурними підрозділами; порівняльно-правовий – для зіставлення компетенції Міністерства національної єдності України з повноваженнями інших міністерств, що виконують суміжні функції; логіко-юридичне узагальнення – для формування пропозицій щодо удосконалення структури органу. Результати. Виявлено, що положення про Міністерство національної єдності України містить ознаки дублювання повноважень з іншими центральними органами виконавчої влади, зокрема у сферах реінтеграції, стратегічних комунікацій та діаспорної політики. Формально структура міністерства відповідає закріпленим функціям, однак вона демонструє прояви інституційного ризику: відсутність правового статусу згаданої в структурі агенції, нечіткий функціональний розподіл, слабка горизонтальна координація між підрозділами та відсутність ефективних механізмів внутрішньої взаємодії. Висновки. Функціонування Міністерства національної єдності України потребує глибшого переосмислення з урахуванням загроз інституційного ризику, які виникають через концептуальну та нормативну недостатність. Рекомендовано: усунути нормативні неузгодженості, оптимізувати кількість підрозділів за функціональним принципом, запровадити систему оцінки ефективності та механізми міждиректоратної взаємодії та інституційної превенції, включаючи незалежну правову експертизу, функціонально-структурне моделювання, аналіз ризиків і створення індикаторів ефективності ще до моменту формування нових органів виконавчої влади. Це дозволить забезпечити сталу реалізацію державної політики у сфері єдності, ідентичності та повернення громадян. Problem statement. The establishment of the ministry of national unity of ukraine in 2025 sparked public and expert debate regarding its functional feasibility, legal certainty, and institutional capacity. Existing inconsistencies in the legal framework and organizational structure of the ministry indicate manifestations of institutional risk – a situation in which a newly created public authority is unable to fulfill its declared mandates. Despite the relevance of the tasks assigned to this central executive body, a number of concerns arise regarding the legal clarity, the justification of its functions, the lack of clear coordination with other government bodies, and the realism of its organizational model. The purpose of the article is to identify legal, structural, and managerial shortcomings that constitute institutional risks to the functioning of the ministry of national unity of ukraine, and to formulate proposals for enhancing the effectiveness of governmental institutional design. The study employs the following methods: formal legal method – to analyze the regulatory content of the regulation and its consistency with the constitution of ukraine and other laws; system-structural method – to identify correlations between the ministry’s functions and its structural units; comparative legal method – to compare the competencies of the ministry of national unity with the powers of other ministries performing related functions; logical and legal generalization method – to formulate recommendations for improving the structure of the institution. Results. It was found that the regulation on the ministry of national unity of ukraine contains signs of overlapping powers with other central executive authorities, particularly in the areas of reintegration, strategic communications, and diaspora policy. While the ministry’s structure formally corresponds to the defined functions, it reveals manifestations of institutional risk: the absence of legal status for the agency mentioned in the structure, an unclear functional distribution, weak horizontal coordination between subdivisions, and the lack of effective mechanisms for internal interaction. Conclusions. The functioning of the ministry of national unity of ukraine requires a deeper reconsideration in light of the institutional risks arising from conceptual and regulatory shortcomings. It is recommended to eliminate legal inconsistencies, optimize the number of subdivisions based on functional principles, and implement a system for performance evaluation, mechanisms of inter-directorate coordination, and institutional prevention. This includes independent legal expertise, functional-structural modeling, risk analysis, and the development of performance indicators prior to the establishment of new executive bodies. These measures will help ensure the sustainable implementation of state policy in the areas of national unity, identity, and the return of citizens.
Publikationsart: Article
DOI: 10.5281/zenodo.15560576
Rights: CC BY
Dokumentencode: edsair.doi...........43a8c82ae5781fff02c1f04d0c6b5e13
Datenbank: OpenAIRE
Beschreibung
Abstract:Постановка проблеми. Створення у 2025 році Міністерства національної єдності України викликало суспільну та експертну дискусію щодо його функціональної доцільності, юридичної визначеності та інституційної спроможності. Наявні суперечності в правовому регулюванні та організаційній побудові міністерства вказують на прояви інституційного ризику – ситуації, коли новостворений орган державної влади неспроможний реалізувати свої завдання у задекларованих напрямах. Незважаючи на актуальність завдань, покладених на цей центральний орган виконавчої влади, виникає низка питань щодо правової визначеності, обґрунтованості його функцій, відсутності чіткої координації з іншими органами, а також реалістичності організаційної моделі. Метою статті є виявлення нормативних, структурних та управлінських вад, що становлять інституційні ризики для функціонування Міністерства національної єдності України, та формулювання пропозицій щодо підвищення ефективності державного інституційного проєктування. Методи їх вирішення: формально-юридичний – для аналізу нормативного змісту Положення та його узгодженості з Конституцією України та законами; системно-структурний – для виявлення взаємозв’язків між функціями міністерства та його структурними підрозділами; порівняльно-правовий – для зіставлення компетенції Міністерства національної єдності України з повноваженнями інших міністерств, що виконують суміжні функції; логіко-юридичне узагальнення – для формування пропозицій щодо удосконалення структури органу. Результати. Виявлено, що положення про Міністерство національної єдності України містить ознаки дублювання повноважень з іншими центральними органами виконавчої влади, зокрема у сферах реінтеграції, стратегічних комунікацій та діаспорної політики. Формально структура міністерства відповідає закріпленим функціям, однак вона демонструє прояви інституційного ризику: відсутність правового статусу згаданої в структурі агенції, нечіткий функціональний розподіл, слабка горизонтальна координація між підрозділами та відсутність ефективних механізмів внутрішньої взаємодії. Висновки. Функціонування Міністерства національної єдності України потребує глибшого переосмислення з урахуванням загроз інституційного ризику, які виникають через концептуальну та нормативну недостатність. Рекомендовано: усунути нормативні неузгодженості, оптимізувати кількість підрозділів за функціональним принципом, запровадити систему оцінки ефективності та механізми міждиректоратної взаємодії та інституційної превенції, включаючи незалежну правову експертизу, функціонально-структурне моделювання, аналіз ризиків і створення індикаторів ефективності ще до моменту формування нових органів виконавчої влади. Це дозволить забезпечити сталу реалізацію державної політики у сфері єдності, ідентичності та повернення громадян. Problem statement. The establishment of the ministry of national unity of ukraine in 2025 sparked public and expert debate regarding its functional feasibility, legal certainty, and institutional capacity. Existing inconsistencies in the legal framework and organizational structure of the ministry indicate manifestations of institutional risk – a situation in which a newly created public authority is unable to fulfill its declared mandates. Despite the relevance of the tasks assigned to this central executive body, a number of concerns arise regarding the legal clarity, the justification of its functions, the lack of clear coordination with other government bodies, and the realism of its organizational model. The purpose of the article is to identify legal, structural, and managerial shortcomings that constitute institutional risks to the functioning of the ministry of national unity of ukraine, and to formulate proposals for enhancing the effectiveness of governmental institutional design. The study employs the following methods: formal legal method – to analyze the regulatory content of the regulation and its consistency with the constitution of ukraine and other laws; system-structural method – to identify correlations between the ministry’s functions and its structural units; comparative legal method – to compare the competencies of the ministry of national unity with the powers of other ministries performing related functions; logical and legal generalization method – to formulate recommendations for improving the structure of the institution. Results. It was found that the regulation on the ministry of national unity of ukraine contains signs of overlapping powers with other central executive authorities, particularly in the areas of reintegration, strategic communications, and diaspora policy. While the ministry’s structure formally corresponds to the defined functions, it reveals manifestations of institutional risk: the absence of legal status for the agency mentioned in the structure, an unclear functional distribution, weak horizontal coordination between subdivisions, and the lack of effective mechanisms for internal interaction. Conclusions. The functioning of the ministry of national unity of ukraine requires a deeper reconsideration in light of the institutional risks arising from conceptual and regulatory shortcomings. It is recommended to eliminate legal inconsistencies, optimize the number of subdivisions based on functional principles, and implement a system for performance evaluation, mechanisms of inter-directorate coordination, and institutional prevention. This includes independent legal expertise, functional-structural modeling, risk analysis, and the development of performance indicators prior to the establishment of new executive bodies. These measures will help ensure the sustainable implementation of state policy in the areas of national unity, identity, and the return of citizens.
DOI:10.5281/zenodo.15560576