Recovery of sanctioned assets and the rule of law
Gespeichert in:
| Titel: | Recovery of sanctioned assets and the rule of law |
|---|---|
| Quelle: | Uzhhorod National University Herald. Series: Law; Vol. 4 No. 90 (2025): Uzhhorod National University Herald. Series: Law; 362-366 Научный вестник Ужгородского национального университета. Серия: Право; Том 4 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 362-366 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; Том 4 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 362-366 |
| Verlagsinformationen: | Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025. |
| Publikationsjahr: | 2025 |
| Schlagwörter: | право на справедливий суд, jurisdiction, судова влада, sanctions, court, санкції, стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, judiciary, recovery of assets of sanctioned persons into the state revenue, right to a fair trial, суд, підсудність |
| Beschreibung: | Вказується, попри те, що держави здебільшого застосовують санкційні заходи, вироблені в межах міжнародних організацій, значна кількість країн також володіє національними правовими інструментами, що надають їм можливість самостійно формувати та вводити в дію власні санк- ційні режими. Визначення джерел фінансування для підтримки жертв агресії – у нинішньому контексті в Україні – є необхідною та виправданою справою. Змушування агресорів виплачувати компенса- цію жертвам їхньої агресії також відповідає інтересам справедливості. Прагнучи досягти цього, зрозуміло, що уряди вивчають способи конфіскації активів агресорів або тих, хто тісно повʼяза- ний з ними, на які поширюються санкції. Однак важливо, щоб будь-які такі механізми, що використовуються для цієї мети, відповідали встановленим законним правам. Якщо ні, то, ймовірно, спроби їх використання будуть перекрес- лені неминучими юридичними викликами, які будуть висунуті проти них. Враховуючи вищевикладене слід вдосконалити нормативно-правову базу щодо криміналізації відповідальності за обхід санкцій, формування доказової бази та подання нових позовів до ВАКС. Окремою проблемою є необхідність законодавчого врегулювання захисту права власності непід- санкційних співвласників під час застосування санкцій у виді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Загалом, обмежувальні заходи запроваджуються для того, щоб призвести до зміни політики або діяльності країни, частини країни, уряду, організацій або окремих осіб. Вони є превентив- ними, некаральними інструментами, які повинні дозволити ЄС швидко реагувати на політичні виклики та події. Санкції слід використовувати як частину комплексного та всебічного політичного підходу, що включає політичний діалог, додаткові зусилля та інші інструменти. Можливість застосовувати та фактично виконувати фінансові санкції обмежується юрисдикцією держави, яка їх впроваджує. Для більшості держав це означатиме, що фінансові санкції можуть бути ефективно накладені лише на активи, осіб та компанії, які знаходяться в межах їхніх географічних кордонів або які здійснюють діяльність за кордоном, але все ще мають зв’язок з державою. It is indicated that, despite the fact that states mostly apply sanction measures developed within international organizations, a significant number of countries also have national legal instruments that allow them to independently form and implement their own sanction regimes. Identifying sources of funding to support victims of aggression – in the current context in Ukraine – is a necessary and justified endeavour. Forcing aggressors to compensate victims of their aggression is also in the interest of justice. In an effort to achieve this, it is understandable that governments are exploring ways to confiscate the assets of aggressors or those closely associated with them who are subject to sanctions. However, it is important that any such mechanisms used for this purpose comply with established legal rights. If not, attempts to use them are likely to be undermined by the inevitable legal challenges that will be brought against them. In view of the above, the legal framework should be improved to criminalise liability for circumventing sanctions, to form an evidence base and to file new claims with the HACC. A separate problem is the need to legislatively regulate the protection of the property rights of non-sanctioned co-owners in the course of applying sanctions in the form of recovery of assets of sanctioned persons to the state. In general, restrictive measures are introduced to change the policies or activities of a country, part of a country, government, organisations or individuals. They are preventive, non-punitive instruments that should allow the EU to respond quickly to political challenges and events. Sanctions should be used as part of an integrated and comprehensive policy approach that includes political dialogue, additional efforts and other instruments. The ability to impose and actually enforce financial sanctions is limited by the jurisdiction of the imposing state. For most states, this will mean that financial sanctions can only be effectively imposed on assets, persons and companies located within their geographical borders or operating abroad but still having a connection to the state. |
| Publikationsart: | Article |
| Dateibeschreibung: | application/pdf |
| Sprache: | Ukrainian |
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |
| Zugangs-URL: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/340196 |
| Rights: | CC BY NC ND |
| Dokumentencode: | edsair.scientific.p..40fdc3a7a2a8e5ca25d56b8e7687ac0c |
| Datenbank: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstract: | Вказується, попри те, що держави здебільшого застосовують санкційні заходи, вироблені в межах міжнародних організацій, значна кількість країн також володіє національними правовими інструментами, що надають їм можливість самостійно формувати та вводити в дію власні санк- ційні режими. Визначення джерел фінансування для підтримки жертв агресії – у нинішньому контексті в Україні – є необхідною та виправданою справою. Змушування агресорів виплачувати компенса- цію жертвам їхньої агресії також відповідає інтересам справедливості. Прагнучи досягти цього, зрозуміло, що уряди вивчають способи конфіскації активів агресорів або тих, хто тісно повʼяза- ний з ними, на які поширюються санкції. Однак важливо, щоб будь-які такі механізми, що використовуються для цієї мети, відповідали встановленим законним правам. Якщо ні, то, ймовірно, спроби їх використання будуть перекрес- лені неминучими юридичними викликами, які будуть висунуті проти них. Враховуючи вищевикладене слід вдосконалити нормативно-правову базу щодо криміналізації відповідальності за обхід санкцій, формування доказової бази та подання нових позовів до ВАКС. Окремою проблемою є необхідність законодавчого врегулювання захисту права власності непід- санкційних співвласників під час застосування санкцій у виді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Загалом, обмежувальні заходи запроваджуються для того, щоб призвести до зміни політики або діяльності країни, частини країни, уряду, організацій або окремих осіб. Вони є превентив- ними, некаральними інструментами, які повинні дозволити ЄС швидко реагувати на політичні виклики та події. Санкції слід використовувати як частину комплексного та всебічного політичного підходу, що включає політичний діалог, додаткові зусилля та інші інструменти. Можливість застосовувати та фактично виконувати фінансові санкції обмежується юрисдикцією держави, яка їх впроваджує. Для більшості держав це означатиме, що фінансові санкції можуть бути ефективно накладені лише на активи, осіб та компанії, які знаходяться в межах їхніх географічних кордонів або які здійснюють діяльність за кордоном, але все ще мають зв’язок з державою.<br />It is indicated that, despite the fact that states mostly apply sanction measures developed within international organizations, a significant number of countries also have national legal instruments that allow them to independently form and implement their own sanction regimes. Identifying sources of funding to support victims of aggression – in the current context in Ukraine – is a necessary and justified endeavour. Forcing aggressors to compensate victims of their aggression is also in the interest of justice. In an effort to achieve this, it is understandable that governments are exploring ways to confiscate the assets of aggressors or those closely associated with them who are subject to sanctions. However, it is important that any such mechanisms used for this purpose comply with established legal rights. If not, attempts to use them are likely to be undermined by the inevitable legal challenges that will be brought against them. In view of the above, the legal framework should be improved to criminalise liability for circumventing sanctions, to form an evidence base and to file new claims with the HACC. A separate problem is the need to legislatively regulate the protection of the property rights of non-sanctioned co-owners in the course of applying sanctions in the form of recovery of assets of sanctioned persons to the state. In general, restrictive measures are introduced to change the policies or activities of a country, part of a country, government, organisations or individuals. They are preventive, non-punitive instruments that should allow the EU to respond quickly to political challenges and events. Sanctions should be used as part of an integrated and comprehensive policy approach that includes political dialogue, additional efforts and other instruments. The ability to impose and actually enforce financial sanctions is limited by the jurisdiction of the imposing state. For most states, this will mean that financial sanctions can only be effectively imposed on assets, persons and companies located within their geographical borders or operating abroad but still having a connection to the state. |
|---|---|
| ISSN: | 23073322 26646153 |