Civil liability for defamation on social media
Saved in:
| Title: | Civil liability for defamation on social media |
|---|---|
| Source: | Uzhhorod National University Herald. Series: Law; Vol. 2 No. 90 (2025): Uzhhorod National University Herald. Series: Law; 30-34 Научный вестник Ужгородского национального университета. Серия: Право; Том 2 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 30-34 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; Том 2 № 90 (2025): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 30-34 |
| Publisher Information: | Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025. |
| Publication Year: | 2025 |
| Subject Terms: | defamation, шкода, правові норми, legal norms, поведінка у цифровому середовищі, social media, respondent, civil liability, відповідач, соціальні мережі, інформаційно-комунікативна технологія, claimant, позивач, цивільно-правова відповідальність, контент, content, дифамація, information and communication technology, harm, behavior in the digital environment |
| Description: | The article addresses issues of civil liability for defamation in the domestic context. It highlights that defamation, as a violation of an individual’s personal non-property rights-specifically concerning honor, dignity, and privacy-remains a problematic area of legal regulation. This is attributed to the absence of specific “defamation law” provisions in national legislation; the rapid development of information and communication technologies and the speed at which information is disseminated; changes in communication styles within the digital environment; and the blurred criteria for distinguishing between evaluative judgments and harmful information that can cause reputational damage to specific individuals or legal entities. Special attention in the current conditions is paid to defamation on social media. The most common instances of violations of honor and dignity on social networks occur through publications on platforms such as X (Twitter), Telegram, and Facebook. The article examines the application of existing legal norms in cases of defamation amid digital democratization and general informational freedom. The article also notes that, in the context of European legal culture, defamation is viewed as one of the mechanisms for recognizing the value of the individual. It is emphasized that Ukraine, as a modern democratic state, possesses a range of legal tools for protecting personal non-property rights, which may be applied in cases of defamation. In particular, this refers to civil liability for the dissemination of information that has a damaging effect on a person’s honor, dignity, and reputation. An analysis of the current national legislation and judicial practice demonstrates that they are developing within the framework of the contemporary legal reality and are comparable to the legal realities of modern democratic states. However, several challenges exist in the realm of civil liability for defamation on social media in the context of Ukraine’s legal landscape. These include the legal uncertainty that defamation cases present compared to those involving traditional media; user anonymity; the burden of proof resting on the claimant; the informal and imprecise style of information being shared; and the dynamic, often uncritical spread of content. Стаття присвячена питанням цивільно-правової відповідальності за дифамацію у вітчизняному контексті. Вказується, що дифамація як порушення особистих немайнових прав особи (в частині честі, гідності і приватного життя) насьогодні є проблемним питанням правового регулювання, що пояснюється відсутністю у вітчизняному законодавстві норм «дифамаційного» права; стрімким розвитком інформаційно-комунікативних технологій та швидкістю поширення інформації; зміною у стилі спілкування у цифровому середовищі; розмитістю критеріїв для встановлення оціночного характеру поширеної інформації та реально шкідливої інформації, яка здатна завдати репутаційних збитків конкретним фізичним або юридичним особам. Особлива увага в сучасних умовах приділяється дифамації у соціальних мережах. Найбільш поширеними випадками порушення честі і гідності в соцмережах, є публікації у Мережі-Х (Твіттері, Телеграмі, Фейсбуку). Розглянуті питання застосування наявних правових норм в частині дифамації в умовах цифрової демократизації і загальної інформаційної свободи. В статті також зазначається, що в контексті європейської правової культури, дифамація є одним із способів визнання цінності окремої особи. Вказується, що Україна як сучасна демократична держава має низку правових засобів захисту особистих немайнових прав особи, які можуть застосовуватися і в частині дифамації. Зокрема йдеться про цивільно-правову відповідальність за поширення інформації, яка містить шкідливий вплив на честь, гідність і репутацію особи. Аналіз норм чинного вітчизняного законодавства та судової практики засвідчив, що вони розвиваються в межах сучасної юридичної дійсності та аналогічні правовим реаліям сучасних демократичних держав. Проблемними питаннями цивільно-правової відповідальності за дифамацію у соціальних мережах в контексті вітчизняної правової реальності є: дифамація створює юридично невизначені ситуації, порівняно зі справами, які пов’язані з традиційними медіа; анонімність користувачів; тягар доказування покладається на позивача; стиль інформації, що поширюється, характеризується неформальністю і неточністю; динамічність поширення інформації без належного критичного обмірковування. |
| Document Type: | Article |
| File Description: | application/pdf |
| Language: | Ukrainian |
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |
| Access URL: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/340715 |
| Rights: | CC BY NC ND |
| Accession Number: | edsair.scientific.p..2a08bf3a4c715c75aaa7d911646e2bfb |
| Database: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstract: | The article addresses issues of civil liability for defamation in the domestic context. It highlights that defamation, as a violation of an individual’s personal non-property rights-specifically concerning honor, dignity, and privacy-remains a problematic area of legal regulation. This is attributed to the absence of specific “defamation law” provisions in national legislation; the rapid development of information and communication technologies and the speed at which information is disseminated; changes in communication styles within the digital environment; and the blurred criteria for distinguishing between evaluative judgments and harmful information that can cause reputational damage to specific individuals or legal entities. Special attention in the current conditions is paid to defamation on social media. The most common instances of violations of honor and dignity on social networks occur through publications on platforms such as X (Twitter), Telegram, and Facebook. The article examines the application of existing legal norms in cases of defamation amid digital democratization and general informational freedom. The article also notes that, in the context of European legal culture, defamation is viewed as one of the mechanisms for recognizing the value of the individual. It is emphasized that Ukraine, as a modern democratic state, possesses a range of legal tools for protecting personal non-property rights, which may be applied in cases of defamation. In particular, this refers to civil liability for the dissemination of information that has a damaging effect on a person’s honor, dignity, and reputation. An analysis of the current national legislation and judicial practice demonstrates that they are developing within the framework of the contemporary legal reality and are comparable to the legal realities of modern democratic states. However, several challenges exist in the realm of civil liability for defamation on social media in the context of Ukraine’s legal landscape. These include the legal uncertainty that defamation cases present compared to those involving traditional media; user anonymity; the burden of proof resting on the claimant; the informal and imprecise style of information being shared; and the dynamic, often uncritical spread of content.<br />Стаття присвячена питанням цивільно-правової відповідальності за дифамацію у вітчизняному контексті. Вказується, що дифамація як порушення особистих немайнових прав особи (в частині честі, гідності і приватного життя) насьогодні є проблемним питанням правового регулювання, що пояснюється відсутністю у вітчизняному законодавстві норм «дифамаційного» права; стрімким розвитком інформаційно-комунікативних технологій та швидкістю поширення інформації; зміною у стилі спілкування у цифровому середовищі; розмитістю критеріїв для встановлення оціночного характеру поширеної інформації та реально шкідливої інформації, яка здатна завдати репутаційних збитків конкретним фізичним або юридичним особам. Особлива увага в сучасних умовах приділяється дифамації у соціальних мережах. Найбільш поширеними випадками порушення честі і гідності в соцмережах, є публікації у Мережі-Х (Твіттері, Телеграмі, Фейсбуку). Розглянуті питання застосування наявних правових норм в частині дифамації в умовах цифрової демократизації і загальної інформаційної свободи. В статті також зазначається, що в контексті європейської правової культури, дифамація є одним із способів визнання цінності окремої особи. Вказується, що Україна як сучасна демократична держава має низку правових засобів захисту особистих немайнових прав особи, які можуть застосовуватися і в частині дифамації. Зокрема йдеться про цивільно-правову відповідальність за поширення інформації, яка містить шкідливий вплив на честь, гідність і репутацію особи. Аналіз норм чинного вітчизняного законодавства та судової практики засвідчив, що вони розвиваються в межах сучасної юридичної дійсності та аналогічні правовим реаліям сучасних демократичних держав. Проблемними питаннями цивільно-правової відповідальності за дифамацію у соціальних мережах в контексті вітчизняної правової реальності є: дифамація створює юридично невизначені ситуації, порівняно зі справами, які пов’язані з традиційними медіа; анонімність користувачів; тягар доказування покладається на позивача; стиль інформації, що поширюється, характеризується неформальністю і неточністю; динамічність поширення інформації без належного критичного обмірковування. |
|---|---|
| ISSN: | 23073322 26646153 |