Zobrazit v EDS

ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО РЕЖИСЕРА-ПЕДАГОГА ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

Uloženo v:
Podrobná bibliografie
Název: ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО РЕЖИСЕРА-ПЕДАГОГА ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ
Autoři: Gusakova, Nina
Zdroj: Альманах "Культура і Сучасність"; № 1 (2017): Альманах "Культура і Сучасність"; 42-46
Альманах «Культура и современность»; № 1 (2017): ; 42-46
Almanac "Culture and Contemporaneity"; № 1 (2017): ; 42-46
Informace o vydavateli: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв (NACAM), 2018.
Rok vydání: 2018
Témata: director-teacher, theater, theater group, art-pedagogical aspect, professional personal qualities, director's activities, 4. Education, режисер-педагог, театр, театральний колектив, художньо-педагогічний аспект, професійні особистісні якості, режисерська діяльність, режиссер-педагог, театральный коллектив, художественно-педагогический аспект, профессиональные личные качества, режиссерская деятельность
Popis: Целью работы есть рассмотрение современных подходов к проблемам учебно-воспитательного процесса в высшей школе, ориентированых на формирование творческой личности, на поиск эффективных условий, которые обеспечивают продуктивность воспитательной системы высшего учебного заведения как открытого взаимодейству­ющего организма, направленного на рассмотрение личности как динамического создания и её пространственно­временных взаимосвязей с внешним миром, как источника субъективности в её высшем проявлении - творчестве. Методология исследования состоит в применении аналитического, функционального, сравнительного, искусство­ведческого, культурологического, системного, аксиоматического методов исследования основных составляющих формирования творческой личности будущего режиссера-педагога театрального коллектива, обосновании единства педагогических концептуальных положений, принципов, отдельных методик, общенаучной и театральной педагоги­ки и т. д. Научная новизна состоит в разработке теоретической модели творческой личности будущего режиссера- педагога, общая структура которой включает подструктуры: направленность личности; индивидуальная культура (опыт); характерологические способности и качества личности. Выводы. В результате проведенного исследования можно сделать следующие выводы: во-первых, целостная система театральной теории, методики и режиссерской техники в соединении с теорией творчества, шкалой актерского мастерства, научным обобщением режиссерской практики имеет не только художественную ценность, но и педагогическую й культурологическую. В этом аспекте рассматривается проблема формирования творческой личности будущего режиссера-педагога, способного испол­нять широкий спектр художественно-творческой, театральной, педагогической и социокультурной деятельности; во- вторых, современный поход к подготовке специалистов социокультурной сферы ориентирует на формирование творческой личности относительно к новым требованиям практики, тенденциям развития системы высшего гумани­тарного образования; и последнее, воспитание творческой личности требует перестройки системы подготовки бу­дущих режиссеров-педагогов. Однако, господствующий долгое время в практике управления высшей школою предметно-технократический поход сопутствовал усвоению определенной суммы профессионально значимых зна­ний, умений и навыков, формируя репродуктивно-исполнительский тип мышления и поведения, не сопутствовал развитию самостоятельности, инициативы, проявлению индивидуального художественного творчества студентов - особенно в работе с театральным коллективом.
The purpose of the article is to highlight current approaches to the problematics of educational process in higher school, focused on the formation of creative person, search for the effective conditions, which ensure the performance of the educational system of higher education institution as an open interacting body, oriented to the development of an indi­vidual as a dynamic formation and his spatial and time interactions with the environment as a source of subjectivity in its highest manifestation - creativity. Methodology. Research methodology consists of application of analytical, functional, comparative, art, cultural, systematic and axiomatic methods of research of the main components of the creative person of future director-teacher of a theater group, justification of unity of pedagogical conceptual provisions, principles and some methods of general scientific and theatrical pedagogy, etc. Scientific novelty. Scientific novelty lies in the development of theoretical models of a creative personality of future teacher-director, general structure of which includes substructures: orientation of the individual, individual culture of personality (experience) and characterological capabilities and qualities of personality. Conclusions. As a result of this research we can make the following conclusions, first - a complete system of theatrical theory, methodology and directing techniques in conjunction with the theory of art, school of acting, scientific generalization of directing practice has not only artistic value but also educational and cultural one. In this respect, this research considers the problem of development of creative personality of the future teacher-directer, able to perform a wide range of artistic and creative theatrical, educational and socio-cultural activities. Secondly, the modern approach towards the training of the specialists of socio-cultural sphere focuses on the formation of creative personality regarding new prac­tices and development of trends of higher liberal education. Finally, training of creative personality requires restructuring of the training system of future directors-teachers. However, prevailing for long time in higher school subject-technocratic approach facilitated the absorption of a certain amount of professionally relevant knowledge and skills, forming reproduc­tive and executive way of thinking and behavior and did not contribute to the development of self-reliance, initiative and individual creativity of students, especially in work with theater companies.
Метою дослідження є висвітлення сучасних підходів до проблем навчально-виховного процесу у вищій школі, орієнтованих на формування творчої особистості, на пошук ефективних умов, які забезпечують продуктив­ність виховної системи вищого навчального закладу як відкритого взаємодіючого організму, спрямованого на розг­ляд особистості як динамічного утворення і просторово-часових взаємозв'язків з навколишнім світом, як джерела суб'єктивності у її вищому прояві - творчості. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного, функ­ціонального, порівняльного, мистецтвознавчого, культурологічного, системного, аксіоматичного методів досліджен­ня основних складових формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога театрального колективу, обірунтуванні єдності педагогічних концептуальних положень, принципів, окремих методик загальнонаукової і теа­тральної педагогіки і под. Наукова новизна полягає у розробленні теоретичної моделі творчої особистості майбут­нього режисера-педагога, загальна структура якої включає підструктури: спрямованість особистості; індивідуальна культура особистості (досвід); характерологічні властивості та якості особистості. Висновки. У результаті здійсне­ного дослідження можна зробити висновки, що, по-перше, цілісна система театральної теорії, методики та режисер­ської техніки у поєднанні з теорією творчості, школою акторської майстерності, науковим узагальненням режисерської практики має не тільки мистецьку цінність, а й педагогічну та культурологічну. В цьому аспекті розг­лядається проблема формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога, здатного виконувати широкий спектр художньо-творчої театральної, педагогічної та соціокультурної діяльності; по-друге, сучасний підхід до під­готовки фахівців соціокультурної сфери орієнтує на формування творчої особистості відповідно до нових вимог практики, тенденцій розвитку системи вищої гуманітарної освіти; по-третє, виховання творчої особистості вимагає перебудови системи підготовки майбутніх режисерів-педагогів. Проте пануючий довгий час у практиці управління вищою школою предметно-технократичний підхід сприяв засвоєнню певної суми професійно значущих знань, умінь і навичок, формуючи репродуктивно-виконавський тип мислення і поведінки, не сприяв розвитку самостійності, ініціативи, прояву індивідуальної художньої творчості студентів, особливо в роботі з театральним колективом.
Druh dokumentu: Article
Popis souboru: application/pdf
Jazyk: Ukrainian
ISSN: 2226-0285
Přístupová URL adresa: http://journals.uran.ua/kis/article/view/148894
Rights: CC BY
Přístupové číslo: edsair.scientific.p..18e001b8e79e76fb9139ba1d97d1794c
Databáze: OpenAIRE
Popis
Abstrakt:Целью работы есть рассмотрение современных подходов к проблемам учебно-воспитательного процесса в высшей школе, ориентированых на формирование творческой личности, на поиск эффективных условий, которые обеспечивают продуктивность воспитательной системы высшего учебного заведения как открытого взаимодейству­ющего организма, направленного на рассмотрение личности как динамического создания и её пространственно­временных взаимосвязей с внешним миром, как источника субъективности в её высшем проявлении - творчестве. Методология исследования состоит в применении аналитического, функционального, сравнительного, искусство­ведческого, культурологического, системного, аксиоматического методов исследования основных составляющих формирования творческой личности будущего режиссера-педагога театрального коллектива, обосновании единства педагогических концептуальных положений, принципов, отдельных методик, общенаучной и театральной педагоги­ки и т. д. Научная новизна состоит в разработке теоретической модели творческой личности будущего режиссера- педагога, общая структура которой включает подструктуры: направленность личности; индивидуальная культура (опыт); характерологические способности и качества личности. Выводы. В результате проведенного исследования можно сделать следующие выводы: во-первых, целостная система театральной теории, методики и режиссерской техники в соединении с теорией творчества, шкалой актерского мастерства, научным обобщением режиссерской практики имеет не только художественную ценность, но и педагогическую й культурологическую. В этом аспекте рассматривается проблема формирования творческой личности будущего режиссера-педагога, способного испол­нять широкий спектр художественно-творческой, театральной, педагогической и социокультурной деятельности; во- вторых, современный поход к подготовке специалистов социокультурной сферы ориентирует на формирование творческой личности относительно к новым требованиям практики, тенденциям развития системы высшего гумани­тарного образования; и последнее, воспитание творческой личности требует перестройки системы подготовки бу­дущих режиссеров-педагогов. Однако, господствующий долгое время в практике управления высшей школою предметно-технократический поход сопутствовал усвоению определенной суммы профессионально значимых зна­ний, умений и навыков, формируя репродуктивно-исполнительский тип мышления и поведения, не сопутствовал развитию самостоятельности, инициативы, проявлению индивидуального художественного творчества студентов - особенно в работе с театральным коллективом.<br />The purpose of the article is to highlight current approaches to the problematics of educational process in higher school, focused on the formation of creative person, search for the effective conditions, which ensure the performance of the educational system of higher education institution as an open interacting body, oriented to the development of an indi­vidual as a dynamic formation and his spatial and time interactions with the environment as a source of subjectivity in its highest manifestation - creativity. Methodology. Research methodology consists of application of analytical, functional, comparative, art, cultural, systematic and axiomatic methods of research of the main components of the creative person of future director-teacher of a theater group, justification of unity of pedagogical conceptual provisions, principles and some methods of general scientific and theatrical pedagogy, etc. Scientific novelty. Scientific novelty lies in the development of theoretical models of a creative personality of future teacher-director, general structure of which includes substructures: orientation of the individual, individual culture of personality (experience) and characterological capabilities and qualities of personality. Conclusions. As a result of this research we can make the following conclusions, first - a complete system of theatrical theory, methodology and directing techniques in conjunction with the theory of art, school of acting, scientific generalization of directing practice has not only artistic value but also educational and cultural one. In this respect, this research considers the problem of development of creative personality of the future teacher-directer, able to perform a wide range of artistic and creative theatrical, educational and socio-cultural activities. Secondly, the modern approach towards the training of the specialists of socio-cultural sphere focuses on the formation of creative personality regarding new prac­tices and development of trends of higher liberal education. Finally, training of creative personality requires restructuring of the training system of future directors-teachers. However, prevailing for long time in higher school subject-technocratic approach facilitated the absorption of a certain amount of professionally relevant knowledge and skills, forming reproduc­tive and executive way of thinking and behavior and did not contribute to the development of self-reliance, initiative and individual creativity of students, especially in work with theater companies.<br />Метою дослідження є висвітлення сучасних підходів до проблем навчально-виховного процесу у вищій школі, орієнтованих на формування творчої особистості, на пошук ефективних умов, які забезпечують продуктив­ність виховної системи вищого навчального закладу як відкритого взаємодіючого організму, спрямованого на розг­ляд особистості як динамічного утворення і просторово-часових взаємозв'язків з навколишнім світом, як джерела суб'єктивності у її вищому прояві - творчості. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного, функ­ціонального, порівняльного, мистецтвознавчого, культурологічного, системного, аксіоматичного методів досліджен­ня основних складових формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога театрального колективу, обірунтуванні єдності педагогічних концептуальних положень, принципів, окремих методик загальнонаукової і теа­тральної педагогіки і под. Наукова новизна полягає у розробленні теоретичної моделі творчої особистості майбут­нього режисера-педагога, загальна структура якої включає підструктури: спрямованість особистості; індивідуальна культура особистості (досвід); характерологічні властивості та якості особистості. Висновки. У результаті здійсне­ного дослідження можна зробити висновки, що, по-перше, цілісна система театральної теорії, методики та режисер­ської техніки у поєднанні з теорією творчості, школою акторської майстерності, науковим узагальненням режисерської практики має не тільки мистецьку цінність, а й педагогічну та культурологічну. В цьому аспекті розг­лядається проблема формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога, здатного виконувати широкий спектр художньо-творчої театральної, педагогічної та соціокультурної діяльності; по-друге, сучасний підхід до під­готовки фахівців соціокультурної сфери орієнтує на формування творчої особистості відповідно до нових вимог практики, тенденцій розвитку системи вищої гуманітарної освіти; по-третє, виховання творчої особистості вимагає перебудови системи підготовки майбутніх режисерів-педагогів. Проте пануючий довгий час у практиці управління вищою школою предметно-технократичний підхід сприяв засвоєнню певної суми професійно значущих знань, умінь і навичок, формуючи репродуктивно-виконавський тип мислення і поведінки, не сприяв розвитку самостійності, ініціативи, прояву індивідуальної художньої творчості студентів, особливо в роботі з театральним колективом.
ISSN:22260285