Народна культура як фактор соціальної Згуртованості
Uloženo v:
| Název: | Народна культура як фактор соціальної Згуртованості |
|---|---|
| Autoři: | Ponomar, L. |
| Zdroj: | Tradiţii şi procese etnice (Ediția 4) |
| Informace o vydavateli: | 2023. |
| Rok vydání: | 2023 |
| Témata: | народна культура, ментальність, спадкоємність, традиція |
| Popis: | У доповіді висвітлюється тема безперервності відродження та еволюції традицій народної культури. В Україні на початку ХХІ ст. в її розвитку велике значення мали позитивні явища, повrsquo;язані з процесами самоідентифікації. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення відродження традиційного вбрання, безпосередньо повrsquo;язаного з національним піднесенням у період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером національної ідентифікації, однак у час війни, розвrsquo;язаної Росією, використання народного вбрання стало виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Такі процеси показують, що для розвитку кожного суспільства одним із визначальних факторів є традиційна культура. Російські окупанти проводять стратегію знищення української ідентичності. Акцентується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій російськими політиками та вченими культурної спадщини українців, спадкоємності традицій Київської держави. Російські ідеологи розуміють звrsquo;язок народної культури та національної самосвідомості. Серед цинічних заяв про силовий примус до laquo;братерстваraquo; вони проголошують, що laquo;України немає, є українствоraquo;, яке виникло на laquo;захопленні етнографізмомraquo;. Тобто, вироблена віками спадщина українського народу ndash; це все laquo;етнографізмиraquo;. Однак російські мовознавці, історики, етнологи знають, що українська мова, історія, традиційна культура ndash; вбрання, вишивка, ткацтво, народні страви, напої, обряди, пісні й танці ndash; усе це різні світи з Росією. Зокрема, М.Толстой поrsquo;язував з територією українського регіону Полісся формування прабатьківщини словrsquo;ян, підкреслював давність українських говорів та культури. В доповіді йдеться про історичну та культурну спадкоємність українців на прикладі етнологічних та мовознавчих досліджень. Народна культура ndash; один із важливих чинників формування національного менталітету. Самоорганізація українців у захисті своєї землі показала зріле громадянське суспільство з тісним звrsquo;язком ментальності народу та розвитку держави, звrsquo;язком народної культури та національної самосвідомості. |
| Druh dokumentu: | Article |
| Popis souboru: | application/pdf |
| Jazyk: | Ukrainian |
| Přístupová URL adresa: | https://ibn.idsi.md/vizualizare_articol/185647 |
| Přístupové číslo: | edsair.od......4168..6d6e1380cfbbcaa1d2d57af6a53c0baf |
| Databáze: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstrakt: | У доповіді висвітлюється тема безперервності відродження та еволюції традицій народної культури. В Україні на початку ХХІ ст. в її розвитку велике значення мали позитивні явища, повrsquo;язані з процесами самоідентифікації. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення відродження традиційного вбрання, безпосередньо повrsquo;язаного з національним піднесенням у період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером національної ідентифікації, однак у час війни, розвrsquo;язаної Росією, використання народного вбрання стало виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Такі процеси показують, що для розвитку кожного суспільства одним із визначальних факторів є традиційна культура. Російські окупанти проводять стратегію знищення української ідентичності. Акцентується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій російськими політиками та вченими культурної спадщини українців, спадкоємності традицій Київської держави. Російські ідеологи розуміють звrsquo;язок народної культури та національної самосвідомості. Серед цинічних заяв про силовий примус до laquo;братерстваraquo; вони проголошують, що laquo;України немає, є українствоraquo;, яке виникло на laquo;захопленні етнографізмомraquo;. Тобто, вироблена віками спадщина українського народу ndash; це все laquo;етнографізмиraquo;. Однак російські мовознавці, історики, етнологи знають, що українська мова, історія, традиційна культура ndash; вбрання, вишивка, ткацтво, народні страви, напої, обряди, пісні й танці ndash; усе це різні світи з Росією. Зокрема, М.Толстой поrsquo;язував з територією українського регіону Полісся формування прабатьківщини словrsquo;ян, підкреслював давність українських говорів та культури. В доповіді йдеться про історичну та культурну спадкоємність українців на прикладі етнологічних та мовознавчих досліджень. Народна культура ndash; один із важливих чинників формування національного менталітету. Самоорганізація українців у захисті своєї землі показала зріле громадянське суспільство з тісним звrsquo;язком ментальності народу та розвитку держави, звrsquo;язком народної культури та національної самосвідомості. |
|---|