Наукові підходи до розгляду поняття «адаптивне управління»
Saved in:
| Title: | Наукові підходи до розгляду поняття «адаптивне управління» |
|---|---|
| Publisher Information: | Zenodo, 2025. |
| Publication Year: | 2025 |
| Subject Terms: | внутрішнє та зовнішнє середовище, еволюція, організація, зміни |
| Description: | Стаття присвячена узагальненню та систематизації наукових підходів до розуміння сутності поняття «адаптивне управління» та виявленню їх відмінних та спільних характеристик. Встановлено, що умови функціонування сучасних організацій характеризуються високою динамічністю, невизначеністю та зростаючим рівнем турбулентності зовнішнього середовища. Ці чинники обумовлюють необхідність перегляду класичних управлінських підходів. Узагальнюючи погляди класичних теоретиків зроблено висновок, що спільною рисою більшості підходів є визнання необхідності гнучкої перебудови управлінських механізмів, здатності організації до самоаналізу та адаптації стратегічного курсу. Це вказує на те, що організаціям слід реактивно пристосовуватись до формування свого майбутнього. Здійснено порівняльний аналіз авторських понять «адаптивне управління». Виокремлено спільні характеристики. Ними є: гнучкість, стійкість, інноваційність, прогнозованість, трансформаційна здатність, відкритість до змін. Розкриємо їх зміст. Результати досліджень засвідчили, що адаптивне управління формується як інтегративна управлінська концепція, що поєднує системне мислення, стратегічну гнучкість, інноваційність та здатність до самоорганізації. Запропоновано авторське бачення поняття «адаптивне управління» як динамічно орієнтоване управління організаціями різного типи, що передбачає безперервне оновлення управлінських рішень шляхом аналізу зовнішніх і внутрішніх змін, формування гнучкої стратегії реагування та інтеграції зворотного зв'язку для досягнення стійкого розвитку. Запропоноване визначення дозволяє розглядати адаптивне управління як ефективний інструмент забезпечення життєздатності організацій, особливо в умовах криз, воєнного стану та змін у структурі суспільного попиту. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їх використання для удосконалення стратегій адаптації підприємств та розробки відповідних моделей управління. |
| Document Type: | Article |
| DOI: | 10.5281/zenodo.16971130 |
| Rights: | CC BY |
| Accession Number: | edsair.doi...........64803f61176a5f5a7b302a3b699c926c |
| Database: | OpenAIRE |
Nájsť tento článok vo Web of Science | Abstract: | Стаття присвячена узагальненню та систематизації наукових підходів до розуміння сутності поняття «адаптивне управління» та виявленню їх відмінних та спільних характеристик. Встановлено, що умови функціонування сучасних організацій характеризуються високою динамічністю, невизначеністю та зростаючим рівнем турбулентності зовнішнього середовища. Ці чинники обумовлюють необхідність перегляду класичних управлінських підходів. Узагальнюючи погляди класичних теоретиків зроблено висновок, що спільною рисою більшості підходів є визнання необхідності гнучкої перебудови управлінських механізмів, здатності організації до самоаналізу та адаптації стратегічного курсу. Це вказує на те, що організаціям слід реактивно пристосовуватись до формування свого майбутнього. Здійснено порівняльний аналіз авторських понять «адаптивне управління». Виокремлено спільні характеристики. Ними є: гнучкість, стійкість, інноваційність, прогнозованість, трансформаційна здатність, відкритість до змін. Розкриємо їх зміст. Результати досліджень засвідчили, що адаптивне управління формується як інтегративна управлінська концепція, що поєднує системне мислення, стратегічну гнучкість, інноваційність та здатність до самоорганізації. Запропоновано авторське бачення поняття «адаптивне управління» як динамічно орієнтоване управління організаціями різного типи, що передбачає безперервне оновлення управлінських рішень шляхом аналізу зовнішніх і внутрішніх змін, формування гнучкої стратегії реагування та інтеграції зворотного зв'язку для досягнення стійкого розвитку. Запропоноване визначення дозволяє розглядати адаптивне управління як ефективний інструмент забезпечення життєздатності організацій, особливо в умовах криз, воєнного стану та змін у структурі суспільного попиту. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їх використання для удосконалення стратегій адаптації підприємств та розробки відповідних моделей управління. |
|---|---|
| DOI: | 10.5281/zenodo.16971130 |